Мамам про Здоровье



      

Часто батьки не розуміють, що ж робити з неслухняним чадом. Чи карати його? Якщо так, то як? Чи існують які-небудь правила покарання малюків? Спробуємо небагато розібратися в цьому питанні

Навіщо взагалі потрібно карати малюка?

Справа в тому, що маленька людина, щоб стати дорослим, проходить певні щаблі розвитку й довідається, "що таке добре й що таке погано", саме для того суспільства й часу, у якому він живе. У психології цей процес називається соціалізацією. Батьки грають дуже важливу роль у процесі соціалізації - саме вони не тільки можуть, але й, загалом, повинні показати своєму маляті границі припустимого поводження й правила, по яких живуть люди

Для цього використовуються два механізми: схвалення прийнятного, бажаного поводження й покарання за небажане. Як показує практика, обійтися одними лише заохоченнями "правильних" учинків не можна. Маленький малюк не має сил володіти собою, своїми емоціями, бажаннями й поривами, тому час від часу його поводження необхідно направляти в потрібну сторону заборонами й навіть покараннями

Не хочеться карати свого маляти! Може бути, як-небудь можна обійтися без цього?

Якщо Ваш кроха має спокійний характер, у цілому слухняний і неконфликтен, те, зрозуміло, немає особливої необхідності карати його за провини - таким малятам досить розмови по суті проблеми або строгого зауваження. Крім того, Ви можете застосувати метод покарання, що вважається м'яким, але при цьому дуже діючим. Це так званий метод природних наслідків

Ви дозволяєте подіям іти своєю чергою, а маляті - самостійно переборювати наслідку своїх же вчинків. При цьому Ваше завдання - допомогти йому витягти із цього урок. Скажемо, маля розігрався з кішкою, незважаючи на Ваші прохання цього не робити, і в результаті одержав пару подряпин. Можливо, наступного разу він не буде настільки активний в іграх сживотними.

Спокійно звернете його увагу на те, чому в результаті його ж учинків відбулося щось і як наслідку цього вплинуть на його стан, бажання й плани. Маля в стані зрозуміти подібні речі починаючи з 2-2,5 літ

Іноді неможливо удержатися від лементу! Після сварки ми якийсь час не розмовляємо, і маля начебто б почуває себе покараним. Це нормально?

Емоційна реакція дорослих на дитячі витівки цілком зрозуміла й+ часто припустима. Але тут є свої тонкості. Ви не повинні приховувати свої почуття й негативні переживання ("Я розбудовуюся через твоє поводження"), але при цьому повинні пояснити малюкові, що саме й чому Вас так розбудувало. При цьому неприпустимо прямо обвинувачувати маляти, культивуючи в нього почуття провини й собственной нікчемності

Маля віддане вам і щиро вірить, що якщо мама кричить: "Що за кошмарний малюк!", те це саме так і є. Подібна впевненість сильно занижує самооцінку Вашого малюка. Повзрослев, він буде намагатися не вирішувати виникаючі перед ним питання й проблеми й переборювати перешкоди, а просто йти від них. Зрозуміло, що в сучасному житті таке поводження не назвеш продуктивним

Протилежні мотиви - прагнення до успіху - формуються в малюків, які впевнені в собі, яким батьки не лаяли по дрібницях і тим більше не ображали. Тому намагайтеся не кидатися брутальними словами й образливими зауваженнями. Помнете: необхідно критикувати не малюка, а його вчинок, обов'язково вказуючи вихід із ситуації

Що стосується методу "я з тобою не розмовляю", або попросту бойкоту+ Краще, якщо він буде застосовуватися Вами дійсно в крайніх випадках, щоб кроха розумів, що мама дуже розсерджена. Інакше (сьогодні не розмовляємо - завтра розмовляємо) Ви просто подасте маляті прекрасний приклад маніпуляції, і ця міра перестане бути діючої

Є чи які-небудь "правила" покарань?

Насамперед, це визначеність і послідовність. У батьків повинні бути чітко сформульовані подання по принципових питаннях розвитку й виховання малюка. Підносити йому ці знання краще у формі простих, однозначних, позитивних тверджень. Наприклад: "завжди говори правду" (а не "ніколи не бреши!").

Тобто маля повинен мати чітке подання про традиції вашої родини, про те, як потрібно поводитися й спілкуватися з навколишніми. Це і є принцип визначеності. Адже, погодитеся, нерозумно карати малюка тільки за те, що він просто не знав, як надійти в якійсь ситуації, і тільки тому повівся неправильно.

Крім того, обов'язково потрібно бути послідовними: погано, якщо слова мами або тати нескінченно далекі від реальних дій. Це проявляється, насамперед, у нескінченних "сто перших" попереджень. Якщо Ви говорите малюкові: "ти будеш покараний", то виконуйте свою обіцянку. Інакше він перестане Вам вірити, і відбутися це може дуже швидко.

А ще послідовність повинна проявлятися й у наступному: за однакові провини завжди повинне випливати однакове покарання. Не можна сьогодні "не помітити", що Ваше маля вимовило лайку, тому що Ви утомилися й Вам лінь дізнаватися, "хто навчив такому", а завтра, почувши те ж саме, півгодини вичитувати його.

Важливий момент - скільки часу пройшло між самим поганим вчинком малюка й покаранням за нього. Цей період повинен бути мінімальним!

И, нарешті, ніколи не карайте малюка, якщо він хворий або утомився

Оригінал статті розміщений в Журналі для жінок MyJane

Стаття додана відвідувачкою Kyrganova

Новое про здоровье

Поздняя беременность

Еще недавно даже будущим мамам 25-ти лет некоторые врачи вешали ярлык «старородящие». Конечно, делалось это, просто чтобы обозначить так называемую «позднюю»…

Фитнес для беременных

Не так давно считалось, что беременной женщине необходимо избегать каких бы то ни было физических нагрузок. Однако в настоящее время медики позволяют…

Для мам и детей! Игрушки, одежда